Малий бізнес в Україні: допомога в організації та розвитку підприємства іноземцям

Для більшості іноземних підприємців Україна — це країна з нестабільною політичною та економічною ситуацією, мінливим кліматом та особливим менталітетом населення. Тих же, хто вирішив відкрити власну справу в нашій державі, приваблюють такі переваги плодючі землі, менші, порівняно з Європою, податки, орендні ставки та зарплати. Проте багато бізнесменів-нерезидентів відчули на собі підступність заплутаного законодавства, хоча й отримали бажані дозвільні документи. До речі, іноземці доволі часто організують малий бізнес в Україні. Та це і зрозуміло: краще розвиватися поступово, роблячи ставку на працелюбність та чесність кадрів.

Норми реєстрації малого бізнесу в Україні нерезидентами

Правовий статус, основні права та обов’язки іноземців визначаються кількома законодавчими актами України. Нерезиденти можуть провадити інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види підприємницької діяльності на рівні з українцями, якщо не передбачено інших норм. Реєстрація малого бізнесу в Україні нерезидентами (іноземцями) відбувається за такою ж схемою, як і для громадян країни, за винятком підготовки додаткових документів. Наприклад, їм доведеться зробити переклад паспорту на державну мову, нотаріально його завірити та проставити апостиль, а також отримати ідентифікаційний код.

Українські реалії очима нерезидентів — ми руйнуємо міфи та хибні уявлення

Багатьом іноземцям спочатку здається, що ведення малого бізнесу в Україні — складне заняття. Хоча деякі підприємницькі ніші ще не заповнені, конкуренція слабка. Однак українське законодавство особливе, існують деякі адміністративні обмеження та негласні правила ринку. Іноземцям здається, що все це не зовсім логічно. Підприємцям та бухгалтерам з інших країн доведеться витратити багато часу, щоби зрозуміти, яку звітність потрібно здавати. Варто також звикнути до надмірної бюрократизації деяких процесів. Та й для того, щоби відкрити малій бізнес в Україні потрібно більше часу, ніж звикли, наприклад, громадяни Польщі. Особливо, це стосується ситуацій з отриманням дозвільних документів. Найяскравіший приклад — будівельна галузь. Раніше, щоби розпочати зведення об’єкту, забудовник повинен був отримати чимало дозвільних документів. Зараз цю процедуру дещо спростили. Проте від частого заповнення податкових та бухгалтерських звітів підприємців не звільнили.

Вдалі ідеї для вкладення коштів у малий бізнес в Україні

З упевненістю можна стверджувати, що зараз вдалий час для започаткування та ведення бізнесу в Україні. Найбільш перспективні його напрямки, зорієнтовані на глобальні та іноземні ринки з валютною виручкою. Один з найвдаліших напрямів для вкладення коштів — ІТ-сфера. Тому що стартапи в Україні — це вже повноцінний тренд. У галузь ІТ-технологій приходять люди з інших областей та будують бізнес на базі сучасних розробок. Хоча й є автори, які не мають достатніх коштів аби запустити свій стартап в Україні. Саме вони потребують фінансової допомоги іноземців. Таких винахідників чимало, тому інвестування в Україну — більш, ніж реальне. При чому такі ідеї можуть бути досить оригінальними, втілюватися завдяки сміливому творчому підходу або давно вигаданому задуму.

Ми розуміємо, що іноземні інвестори шукають прозорі компанії з керованими ризиками. Тому пропонуємо можливість просканувати всі процеси підприємства, рівень управління, операційні процеси. Інвестор зможе оцінити як конкретну компанію, так цілий список цікавих для нього пропозицій на українському ринку. У свою чергу не всі підприємства, що шукають додаткові джерела фінансування, розуміють, що очікує від них інвестор.

Ми також працюємо з малим бізнесом, який обрали іноземні інвестори, починаючи з ведення менеджменту й закінчуючи технічними моментами, пов’язаними зі стандартизацією роботи підприємства. Після цієї процедури обидві сторони розуміють особливості ведення бізнесу в Україні та правила співробітництва. У них немає проблем з веденням податкової, фінансової та іншої звітності.

Успішний малий бізнес — часи не обирають, у них живуть

Існують стратегії відкриття та ведення малого бізнесу на підйомі та на спаді. Чимало спеціалістів по маркетингу світового рівня вважають, що легше заявити про себе, якщо справа організується у важкі часи. Криза спонукає великі компанії повільніше приймати рішення, через що «кульгає» якість та швидкість послуг. Малий бізнес в Україні (та й в інших країнах теж) швидше реагує на зміни ринку. А ось коли почнеться зростання, нове підприємство опиниться на коні, йому буде легше просуватися. Звісно самостійне ведення бізнесу в Україні 2016, зараз та, напевне, і в майбутньому буде важкою справою, тому варто скористатися допомогою фахівців A. T. Consalting.

Наші співробітники отримали управлінський досвід та знання під час співробітництва з представниками різних секторів економіки, перетворили багаторічні напряцювання і свіжі дані у всеосяжні послуги консалтингової підтримки підприємництва. Вони аналізують становище малого бізнесу в Україні, заснованого іноземцями, пояснюють у чому причини тих чи інших труднощів. Фахівці A. T. Consalting пропонують стратегію розвитку та вирішення проблем, якщо вони існують. До того ж, іноземні компанії в Україні стикаються з тими ж проблемами, що і вітчизняні. Наприклад, з умовами роботи, які змінюються досить швидко, і, щоби втримати позиції доводиться ризикувати. Маючи досвід ведення бухгалтерських документів міжнародних компаній в Україні, наші фахівці знають із чим доведеться працювати.

Пропонуємо гнучкий підхід до організації роботи підприємства

Особливості ведення великого, середнього та малого бізнесу в Україні відрізняються, хоча і знаходяться в одній площині — отримання прибутку. Теперішні умови вимагають від підприємців гнучкості, рішучості та креативності. Щоби відповідати сучасним умовам незалежно від масштабів бізнесу, потрібно навести лад з фінансовою та податковою документацією. Консалтингові послуги A. T. Consalting орієнтовані на:

  • компанії, чий топ-менеджмент опинився у важкій ситуації та не може самостійно стабілізувати становище;
  • бізнес, який готовий до змін та прагне до освоєння нових перспектив;
  • інвесторів, які виходять на український ринок.

Малий бізнес в Україні завдяки нам отримує нові можливості для зростання. Фахівці A. T. Consalting допомагають оптимізувати витрати, підвищити віддачу від існуючих активів, правильно побудувати функціональні структури. Компанії, що звернулися до нас, зможуть виконувати свої зобов’язання, а також своєчасно приймати рішення про розширення бізнесу. Іноземні підприємці, які купили бізнес в Україні на стадії спаду, також можуть звертатися до наших співробітників. Звісно, клієнти в режимі проблем потребують більше часу та уваги. Їм надається «швидка допомога» і «призначаються швидкодіючі ліки». Щоби малий бізнес в Україні зазнав бажаних змін повинен пройти період адаптації. І тільки після цього створюється стратегія розвитку, залежно від індивідуальних особливостей.

Натисніть, щоб завантажити презентацію Податковий документ ІТ-бізнесу в Україні

Натисніть, щоб завантажити презентацію Податковий документ ІТ-бізнесу в Україні

Процес ліквідації підприємства

Особливості процесу ліквідації підприємства

Трапляється, що юридичні особи, які займаються підприємництвом, через певні причини змушені припинити свою діяльність. Сьогодні юридична наука подає узагальнене визначення ліквідації підприємства. У результаті цього процесу діяльність юридичної особи припиняється. Існують певні нормативні акти, які покликані врегулювати процедуру ліквідації підприємства (ЦКУ, ГКУ, закон України «Про господарські товариства» тощо).

Процес ліквідації підприємства доволі складний і тривалий. Під час такої процедури задіяні практично всі органи, які пов’язані з цим видом діяльності. Щоб відносно швидко та правильно пройти всі процеси по припиненню діяльності підприємства, необхідно досконало оперувати потрібною інформацією та дотримуватись всіх, передбачених законодавством України алгоритму дій.

Не кожному до снаги правильно організувати ліквідацію підприємства. Адже в процесі можуть виникнути різноманітні проблеми та неточності, які можуть затягнути ліквідаційну процедуру на довший час. Тому ідеальний варіант – скористатися послугами професіоналів. Звернувшись в компанію А.Т. Консалтинг, ви отримаєте кваліфіковану юридичну консультацію щодо заснування, функціонування та ліквідації підприємства.

Хто приймає рішення щодо ліквідації підприємства

Ліквідація є одним з різновидів припинення діяльності юридичної особи. Тут немає місця для правонаступництва, підприємство повністю припиняє свої обов’язки і права. Процес ліквідації підприємства складається з різних етапів, першим з яких є прийняття рішення щодо ліквідації. Розвиток цього процесу залежить від того, через що сталося припинення роботи. Юридична особа піддається ліквідації за таких причин:

  • Внаслідок самостійного рішення власника підприємства. При цьому необхідно скласти протокол рішення загальних зборів співзасновників. Але, якщо підприємство виступає засновником (учасником) господарського товариства, то воно не піддається ліквідації як юридична особа. Щоб припинити свою діяльність через ліквідацію, таке підприємство повинно вийти з господарських організацій.
  • Органами виконавчої влади (наприклад, судом). Це примусовий порядок ліквідації підприємства. Даний процес супроводжується визнанням державної реєстрації юридичної особи недійсною. Такий тип припинення діяльності підприємства методом ліквідації може відбуватись, наприклад, через помилки, які здійснювалися при реєстрації такої особи.
  • Рішення щодо ліквідації підприємства може бути обумовлене законодавством України. Наприклад, ТзОВ повинно внести рішення про ліквідацію через зменшення вартості чистих активів (менше за мінімальний розмір статутного капіталу, який визначено законом).

Правила ліквідації окремих видів підприємств чітко прописані в  законодавстві, яке керує діяльністю цих юридичних осіб. Наприклад:

  1. Визнання підприємства банкрутом (банкрутство). Правила ліквідації описані в ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
  2. Ліквідація банківських установ передбачена Законом “Про банки і банківську діяльність”.

Якщо учасники підприємства, суд або інші державні органи прийняли рішення про ліквідацію підприємства, то вони невідкладно повинні повідомити (у письмовому вигляді) про таке рішення орган, який відповідає за державну реєстрацію. Далі потрібно туди передати низку документів. Потім вищезгаданий орган вносить рішення про припинення діяльності юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відомості цього реєстру є відкритими. Таким чином, кредитори зможуть дізнатись про плани юридичної особи припинити діяльність підприємства.

Нюанси, які стосуються прийняття рішення про припинення діяльності підприємств різних форм організації:

  1. Приватне підприємство. Рішення приймається власником. Воно оформляється розпорядженням, наказом або рішенням по підприємству.
  2. Повне та командне товариство. Рішення приймається зборами усіх учасників такого товариства (за їх загальною згодою). Воно засвідчується протоколом зборів учасників.
  3. Товариство з додатковою і обмеженою відповідальністю. Рішення, яке стосується ліквідації підприємства, приймається зборами членів товариства, затверджується протоколом цих зборів. Воно приймається більшістю учасників зборів, якщо на них не було осіб, які мають понад шістдесят відсотків голосів сукупно.
  4. Акціонерне товариство. Таке рішення затверджується протоколом на загальних зборах акціонерів. Воно приймається більшістю голосів (не менше три четверті) учасників, якщо були присутні особи, які мають у розпорядженні не менше шістдесяти відсотків голосів.

Рішення щодо призначення ліквідаційної комісії, а також щодо затвердження ліквідаційного балансу приймається таким же чином. Що стосується філій (відокремлених підроздів, які не є юридичними особами), то вони також ліквідуються внаслідок рішення відповідного органу управління підприємства, уповноваженого на це статутом. Проте може відбутись примусова ліквідація філій (при визнанні юридичної особи банкрутом тощо).

Другий етап ліквідації підприємства: призначення спеціальної комісії

Після прийняття рішення про ліквідацію підприємства відповідними органами, для того щоб позбавити його статусу юридичної особи, потрібно здійснити наступний етап ліквідаційного процесу – призначити комісію, яка займатиметься ліквідацією. Вона створюється органом чи особою, яка прийняла рішення про ліквідацію підприємства. Це може бути навіть орган управління підприємства, яке перебуває в процесі припинення своєї діяльності. У складі може бути одна людина, або кілька чоловік. Якщо відбувається «самоліквідація», то комісія з ліквідації створюється власником підприємства або уповноваженою особою. В межах їх робочих обов’язків і здійснюватиметься таке припинення діяльності підприємства. Цю процедуру може виконувати і одна фізична особа. Зазвичай так відбувається на невеликих підприємствах. Слід наголосити, що у разі ліквідації у добровільному порядку склад ліквідаційної комісії не регламентовано. В такому випадку найчастіше до цієї групи входять:

  1. Керівник підприємства (голова комісії з ліквідації).
  2. Головний бухгалтер.
  3. Інші працівники.
  4. За потреби можуть включатись представники аудиторських компаній тощо.

Якщо у статутному фонді підприємства є державна частка, то до складу комісії з ліквідації повинен входити представник власника державного майна відповідного органу. Дуже зручно, якщо кількість представників такої комісії є непарною. Адже так легше приймати рішення та підраховувати голоси.

У день, коли призначається спеціальна комісія з ліквідації, вона набуває повноважень, які стосуються управління усіма справами юридичної особи. Проте деякі повноваження залишаються за учасниками (до них можна віднести і затвердження ліквідаційного балансу). Підприємство в період ліквідації не позбувається статусу юридичної особи. Проте сама ліквідаційна комісія не здобуває такого статусу, вона виступає в суді та здійснює інші дії від імені юридичної особи, набуваючи для неї обов’язки і права. При оформленні операцій підприємства використовуються реквізити останнього у всіх документах.

Якщо комісія прийняла рішення про закриття підприємства шляхом ліквідації, то власник повинен визначити термін, у який буде відбуватись передача комісії документації підприємства (бухгалтерської тощо), штампів, печаток та матеріальних цінностей. Якщо ліквідацію проводитиме орган управління юридичної особи, то передавати вищевказані активи та документи немає сенсу. Орган, в обов’язки якого входить прийняття рішення про ліквідацію підприємства, встановлює терміни та порядок цієї процедури, визначає строк (не менше 2-х місяців) для задоволення відповідних претензій кредиторів.

Робота комісії з ліквідації підприємства: розміщення оголошення в пресі

Ліквідаційна комісія має опублікувати в ЗМІ спеціальне оголошення про припинення юридичної особи. В повідомленні зазначаються терміни та порядок претензій, заявлених кредиторами. Оголошення такого характеру повинно бути розміщене в друкованому спеціальному засобі масової інформації («Вісник державної реєстрації»). Повідомлення про ліквідацію підприємства повинно містити наступну інформацію про юридичну особу:

  1. Назва.
  2. Місцезнаходження.
  3. Ідентифікаційний код.
  4. Підстава ліквідації підприємства (перетворення, злиття, ліквідація, приєднання або поділ).
  5. Дані про комісію з припинення та дату її призначення.
  6. Відомості про дату та місце внесення запису, який стосується прийняття рішення щодо ліквідації підприємства.
  7. Прядок та термін, протягом якого кредитори можуть заявити свої вимоги до підприємства, яке ліквідується.

Винятково для господарських товариств встановлюється термін (три дні з моменту призначення), протягом якого розміщається інформація про ліквідацію підприємства в ЗМІ.

Ліквідація підприємства: інвентаризація

Під час ліквідації підприємства потрібно обов’язково організувати інвентаризацію. Це описано в підпункті «ж» третього пункту Інструкції по інвентаризації грошових коштів, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, документів та розрахунків. Проте конкретну дату проведення інвентаризації не можна визначити з інформації, поданої в цих документах. Інвентаризація за логікою повинна проводитись в день прийняття рішення, яке стосується ліквідації підприємства. Перед тим, як приступити до складання проміжного ліквідаційного балансу і потрібно проводити інвентаризацію. Це певна послідовність дій, які направлені документально підтвердити наявність, оцінку та стан зобов’язань і майна підприємства. Інвентаризація проводиться згідно з Інструкцією по інвентаризації. При цьому вона охоплює всі зобов’язання і активи підприємства (інвентаризація нематеріальних активів, основних засобів, грошових коштів, розрахунків, документів і товарно-матеріальних цінностей). Результати інвентаризації відображаються у податковому та бухгалтерському обліку у звичайному порядку. Варто звернути особливу увагу на такі моменти: списання заборгованостей, які мають строк позовної давності, що минув; відображення в обліку нестач та надлишків.

Ліквідація підприємства: як оцінити майно юридичної особи?

Комісія з ліквідації складає ліквідаційний проміжний баланс після закінчення терміну, який виділено для пред’явлення вимог кредиторами. В ньому є інформація про склад майна підприємства, перелік вимог від кредиторів та результати їх розгляду.

Під час оцінки майна підприємства слід враховувати те, що принцип безперервності бухгалтерського обліку перестає «працювати». Таким чином, в особливому порядку проводиться оцінка зобов’язань та активів підприємства, яке ліквідується. Оцінка майна під час ліквідації господарських товариств із державною часткою майна та комунальних підприємств має проводитися спеціальними оцінювачами, суб’єктами оцінної діяльності. Якщо ліквідується юридична особа іншої форми господарювання та власності (ФОП тощо), то також можна скористатись послугами спеціального оцінювача, проте це не обов’язкова умова при ліквідації підприємства.

Майнові претензії кредиторів зазвичай задовольняються з майна підприємства, якого може і не вистачити. Тому встановлюється черговість виплати кредиторам  грошових сум (ст 112 ЦКУ):

  • Першочергово задовольняються вимоги, які стосуються відшкодування шкоди, яка спричинена каліцтвом, ушкодженням здоров’я або навіть смертю, а також вимоги кредиторів, які забезпечені заставою тощо.
  • Задовольняються вимоги робітників, що стосуються трудових відносин, вимоги авторів, пов’язані з оплатою за використання його творчої чи інтелектуальної діяльності.
  • Далі задовольняються вимоги, які стосуються зборів та податків тощо.

В окремих чергах вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, яка належить окремому кредиторові в черзі. Якщо кредитор заявив про свої вимоги після строку, призначеного для їх пред’явлення, то він отримує певну частку з майна підприємства, яке залишилось після виконання вимог, поданих іншими кредиторами вчасно. Вимоги вважаються погашеними, якщо кредитор не звернувся вчасно з позовом до суду, їх не визнала комісія з ліквідації підприємства або суд відмовив у їх задоволенні.

Порядок припинення трудових договорів при ліквідації підприємства

Для найманих працівників існує процедура припинення трудових договорів (строкового – до закінчення терміну його дії та укладеного – на невизначений термін). Підставою для цього є прийняття рішення про ліквідацію підприємства. При цьому можуть бути звільнені і тимчасово непрацездатні працівники. Оформлені правильно трудові книжки (у графі причина звільнення – «Звільнений у зв’язку з ліквідацією підприємства…»), а також копії наказів про звільнення слід видати працівникам у день їхнього звільнення. В цьому випадку щоб розірвати трудовий договір, не потрібна згода профспілки. Проте працівників слід повідомити за два місяці до звільнення. У якості підтвердження такого повідомлення потрібно персонал ознайомити з наказом під розпис.

Є такі категорії працівників, які після ліквідації підприємства потребують працевлаштування в обов’язковому порядку. До них відносяться жінки, які мають дітей  віком до трьох років, самотні матері (якщо вони мають дитину-інваліда або дитину, яка не досягла чотирнадцятиліття), а також вагітні жінки. Середня заробітна плата зберігається за особами з цієї категорії під час працевлаштування. Це слугує своєрідною мотивацією для працедавця, який ліквідує підприємство. Усім працівникам виплачується вихідна допомога у разі звільнення в наслідок ліквідації. Ця сума має бути не меншою за середньомісячний заробіток.

Остання стадія процесу ліквідації підприємства

Останнім етапом ліквідації є запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, який вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Після закінчення передбаченої законом процедури ліквідації голова комісії або ним уповноважена особа має надіслати державному реєстратору низку документів, регламентованих законодавством. Підписи членів та голови комісії з ліквідації повинні бути підтверджені нотаріально. Затверджується ліквідаційний баланс органом, який прийняв рішення про ліквідацію, або засновниками юридичної особи. Після здійснення всіх вищеописаних заходів підприємство можна вважати таким, що не має статусу юридичної особи.

ПРИЙНЯТО ЗАКОН ПРО КОРПОРАТИВНІ ДОГОВОРИ

ПРИЙНЯТО ЗАКОН ПРО КОРПОРАТИВНІ ДОГОВОРИ
Верховна Рада України 23 березня 2017 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів».
Таким чином, на сьогоднішній день учасники (акціонери) господарських товариств можуть укласти договір, в якому вони визначать, як саме вони здійснюватимуть подальше управління підприємством.
Основними питаннями, які можуть врегульовуватися за допомогою корпоративних договорів, є:
1. Погодження голосування
В зазначених договорах учасники (акціонери) можуть домовитися, як саме та за яких обставин вони голосуватимуть на загальних зборах учасників (акціонерів) товариства.
2. Передбачення опціонів на купівлю/продаж часток (акцій)
Учасники (акціонери) можуть передбачити різного роду опціони на купівлю/продаж часток (акцій), зокрема: право одного акціонера (учасника) вимагати в іншого продати/купити частки (акції) за визначеною ціною протягом визначеного строку, обов’язок здійснювати продаж частки (акцій) тільки спільно з іншими учасниками (акціонерами) тощо.
3. Алгоритми виходу з «тупікових» ситуацій
Цей механізм особливо актуальний для учасників (акціонерів), які володіють рівними частками (пакетами акцій) (наприклад, 50 на 50), коли рішення в жодному випадку не може бути прийняте одноособово.
4. Ротація посадових осіб
Сторони можуть передбачити з якою періодичністю і як саме вони призначатимуть довірених осіб на відповідальні посади підприємства.
5. Неконкурентні домовленості
Сторони можуть домовитися, що жодна з них не має права ставати учасником (акціонером) товариства, яке є конкурентом підприємству, де вони є співвласниками.
Варто зазначити, що вказаним нормативно-правовим актом запроваджений також інститут «безвідкличної довіреності», відповідно до якого довіреність не може бути відкликана (скасована) довірителем без погодження з представником.
Важливим моментом є те, що порушення корпоративного договору не може бути підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства, проте внаслідок порушення цього договору потерпівша Сторона має право вимагати компенсації (відшкодування) у винної Сторони.

СТРОК РОЗРАХУНКІВ ЗА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИМИ ДОГОВОРАМИ СТАНОВИТЬ 120 ДНІВ

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що строк проведення розрахунків за імпортними операціями резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.
Тим не менше, Національний банк України має право встановлювати додаткові обмеження строків зовнішньоекономічних розрахунків. На сьогоднішній день, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів ( п.1 Постанови НБУ від 13 грудня 2016 року №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України»).
Зазначене обмеження діє до 16 червня 2017 року.

СТРОКИ ЗБЕРІГАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ

Документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, повинні зберігатися 3 роки (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням).
Після закінчення строків зберігання документів суб’єкт господарювання, в установленому законодавством порядку передає їх до архіву.
Водночас, якщо зазначені вище документи, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, то такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності.
Строк давності для притягнення платника податків до відповідальності за порушення податкового законодавства, як правило, становить три роки (ст.102 ПКУ).
Отже, за загальним правилом, негативні податкові наслідки не настануть для платника податків у разі неналежного зберігання фінансових документів, строк давності яких перевищує три роки.
Варто зазначити, що строки збереження документів передбачені і підзаконними нормативно-правовим актом – Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.
Проте, за порушення вимог цього акта передбачений лише незначний штраф – від 136 грн до 255 грн (ст.1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

ДЕЯКІ ЛІЦЕНЗІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ – РЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ ВІДМІНЕНІ

Згідно з повідомленням прес-служби Національного банку України, тепер фізичні особи можуть розміщувати на зарубіжних рахунках іноземну валюту, яку вони отримали в якості заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, дивідендів тощо, без індивідуальних ліцензій НБУ.
Не будуть вимагати індивідуальні ліцензії для здійснення інвестиції за кордоном за рахунок коштів, що знаходяться за межами України. Наприклад, проводити інвестування з закордонних рахунків, реінвестувати кошти за межами України, проводити торгівлю фінансовими інструментами на іноземних біржах, тощо.
Однак, як і раніше, фізособи повинні мати індивідуальні ліцензії НБУ для здійснення переказу коштів з України з метою інвестування або розміщення на зарубіжних рахунках.
Прес-служба НБУ підкреслює, що скасування індивідуальних ліцензій для деяких операцій не звільняє осіб від обов’язку декларувати доходи та сплачувати податки з них в Україні у відповідності з національним законодавством.
Зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 №14 «Про внесення змін у деякі нормативно-правові акти Національного банку України». Вони вступили в силу з 25 лютого 2017 року.

ЗНАЧЕННЯ ПОЗИТИВНИХ КУРСОВИХ РІЗНИЦЬ ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

У платників єдиного податку, які провадять зовнішньоекономічну діяльність, доволі часто виникає питання, що робити із позитивними курсовими різницями, які виникають при продажі валюти.
Для того, щоб дати відповідь на зазначене питання, необхідно звернути увагу на наступні норми законодавства.
Згідно з п.292.5. ст.292 Податкового кодексу України дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Постановою правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлений обов’язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України 65 % надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України (п.2.).
Зрозуміти порядок визначення доходу з ціллю подальшого оподаткування єдиним податком допоможе аналіз технічної складової отримання доходів з джерелом їхнього походження поза межами України.
Валютна виручка відразу розподіляється на два рахунки: 35% – на поточний рахунок платника податків в іноземній валюті, 65 % – на розподільчий рахунок. Розподільчий рахунок по своїй суті є технічним рахунком, який використовується виключно з ціллю виконання вимог вказаної вище Постанови, платник податків не має контролю над цим рахунком і не може розпоряджатися наявними на ньому коштами, а відповідно надходження коштів на цей рахунок не може вважатися поступленням доходів для такого платника.
В подальшому зазначених 65% валютних коштів продаються на міжбанківському валютному ринку і лише після цього уже гривневі кошти перераховуються на поточний рахунок платника податків, відкритий для операцій з національною валютою.
Таким чином, виникає ситуація, коли платник податків за здійснення зовнішньоекономічної операції отримує дохід, який складається з двох частин:
• 65% доходу отримується в гривні. Оподаткуванню підлягає сума коштів, виражена в гривні, яка фактично поступила на рахунок платника в національній валюті;
• 35% доходу отримується в іноземній валюті. Оподаткуванню підлягає сума коштів, виражена в іноземній валюті, перерахована у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Тобто, для цілей визначення бази оподаткування єдиним податком необхідно розглядати виключно надходження на поточні рахунки платника податків (дані розподільчого рахунку до уваги брати не потрібно).
У разі, якщо платник податку забажав продати наявні в нього валютні кошти (35% доходу) оподаткування такої операції залежить від юридичного статусу платника: фізична особа-підприємець чи юридична особа.
1) Фізична особа-підприємець
Відповідно до пп.1 п.292.1. ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Позитивні курсові різниці, які виникають при продажу іноземної валюти за дорученням фізичної особи-підприємця, є, по своїй суті, пасивним доходом, а відповідно – не враховуються до складу доходу такої фізичної особи-підприємця.
Схожа позиція висловлена в податковій консультації Територіального органу ДФС у Львівській області від 22 жовтня 2015 року: http://lv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/220572.html
2) Юридична особа
Згідно з пп.2 п.292.1. ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Отже, для юридичних осіб не передбачений виняток щодо невключення пасивних доходів до складу об’єкта оподаткування. На необхідності включення позитивних курсових різниць до складу доходів юридичної особи вказують і норми п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №21 “Вплив змін валютних курсів”.
Таким чином, курсові різниці, які виникають при продажу іноземної валюти за дорученням юридичної особи, враховуються до складу доходу такого суб’єкта господарювання.
Територіальний орган ДФС у Рівненській області у податковій консультації від 26 травня 2015 року висловив аналогічну думку: http://rv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/199499.html

Чи можуть студенти вузів й учні профтехучилищ проходити стажування у ФОПів.

Мінсоцполітики в листі від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16 надало деякі роз’яснення щодо проходження стажування студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів.
Із посиланням на ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI Мінсоцполітики нагадало:
метою стажування є вдосконалення професійних знань, умінь і навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій та досвіду з виконання професійних завдань й обов’язків;
стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем, що має укладатися в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20;
строк стажування студентів вищих й учнів професійно-технічних навчальних закладів не може перевищувати 6-ти місяців;
стажування проводиться під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має досвід і стаж роботи не менш як 3 роки за професією (спеціальністю), що збігається з професією (спеціальністю), за якою стажист здобуває освіту й проходить стажування;
керівник стажування разом зі стажистом розроблює індивідуальну програму стажування за здобутою спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем). Керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування;
роботодавці забезпечують оплату виконаних стажистом професійних робіт, якщо такі роботи передбачені індивідуальною програмою стажування.
Водночас у листі зауважено: студенти (учні) можуть пройти стажування на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності й господарювання. Законом не передбачена можливість проходження стажування у фізичних осіб — підприємців.